24 грудня 1991 року. Вівторок.

Звично чимчикуємо до найближчої зупинки і купуємо там свіжі газети.

У центрі уваги загальносоюзної преси очікувана з 2 січня 1992 року лібералізація цін в РСФСР. Урядовці заспокоюють населення та обіцяють тримати контроль над цінами і не допустити зростання вартості проїзду у громадському транспорті більш ніж у 2 рази, а цін на горілку й спирт лише у 4,5 рази. Трудящієся пишуть гнівні листи.

Серед решти подій, коротке повідомлення, що Верховний Совет СССР планує провести своє останнє засідання, на якому, як очікується, буде оголошено про офіційне припинення існування Радянського Союзу.

Новини з республік:

У Кишиневі прибічники об’єднання Молдови і Румунії провели акцію протесту проти СНД, звинувативши президента Мірчу Снєгура у “зраді румун Молдови, яких затягують у новий імперський простір”.

У Грузії президент Звіад Гамсахурдіа закликав опозицію до стриманості та цивілізованого діалогу. Будинок уряду в Тбілісі обстріляно гаубичною артилерією та з бронетранспортерів.

У Києві Кабінет міністрів України розглянув низку першочергових завдань. Затверджено перелік вихідних та святкових днів на 1992 рік.

До міжнародних новин. Тут дідусь мовою оригіналу процитує газету “Известия” від 24 грудня 1991 року: «Вздохом облегчения встретили США, Великобритания и Франция решение, принятое в Алма-Ате республиками бывшего Советского Союза, передать России место постоянного члена Совета Безопасности ООН, принадлежавшее СССР, вместе с особой ответственностью за обеспечение международной безопасности и мира. Это был именно тот результат, которого хотели эти три западных постоянных члена Совета, говорят их дипломаты».

Між тим процес міжнародного визнання України поступово набирав обертів і 24 грудня наша скарбничка поповнилася ще кількома хорошими державами.

Зранку із заявою про визнання України виступив голова Верховної Ради Республіки Білорусь Станіслав Шушкевич (текст публікую).

Також зранку, о 10.44 год надійшов факс із чудового міста Осло. Міністр закордонних справ Норвегії пан Торвальд Столтенберг, рідний батько нинішнього генсека НАТО Єнса Столтенберга, не зважаючи на різдв’яні клопоти, рішуче підписав адресованого пану Анатолію Зленку історичного листа, який я теж із задоволенням публікую.

Того ж дня до МЗС України прийшов сердитий Генеральний консул Монгольської Народної Республіки в Києві зі скаргою на майбутні українські енциклопедії та довідники. У яких, за його словами, через 30 років напишуть, що Монголія буцімто визнала Україну лише 17 січня 1992 року. А між тим у нього в руках офіційна нота з мокрою печаткою, де чорним по білому – 24 грудня 1991 року. Українські дипломати заспокоїли монгольського колегу, що все буде добре, вони простежать, щоб в історії залишилася правильна дата, але в клопотах якось забули… А от у діда в шухляді копія тої ноти знайшлася (публікую).

І цього ж дня, во ім’я Аллаха Всемилостивого і Милосердного незалежність України визнав уряд Афганістану (ноту на пуштунській з перекладом на російську публікую).

Для любителів геральдики – на ноті герб Республіки Афганістан. То модифікація попереднього гербу ДРА, знайомого нашим афганцям, але без зірки і без книжки. Проіснував той герб усього 5 років, з 1987 по 1992 рік, після чого прийшли перші таліби і…

Таким чином, на вечір 24 грудня список міжнародних визнань України виглядає у діда так.

1. Грузія – 27 серпня 1991 року

2. Литва – 21 листопада 1991 року

3. Польща – 2 грудня 1991 року

4. Канада – 2 грудня 1991 року

5. Угорщина – 3 грудня 1991 року

6. Словенія – 3 грудня 1991 року

7. Латвія – 4 грудня 1991 року

8. Росія – 5 грудня 1991 року

9. Хорватія – 5 грудня 1991 року

10. Болгарія – 5 грудня 1991 року

11. Аргентина – 5 грудня 1991 року

12. Болівія – 5 грудня 1991 року

13. Куба – 6 грудня 1991 року.

14. Чеська і Словацька Федеративна Республіка – 9 грудня 1991 року

15. Естонія – 9 грудня 1991 року

16. Туреччина – 16 грудня 1991 року

17. Швеція – 19 грудня 1991 року

18. Киргизстан – 20 грудня 1991 року

19. Туркменістан – 20 грудня 1991 року

20. Коста-Ріка – 23 грудня 1991 року

21. Казахстан – 23 грудня 1991 року

22. Швейцарія – 23 грудня 1991 року

23. Ліхтенштейн – 23 грудня 1991 року

24. Білорусь – 24 грудня 1991 року

25. Норвегія – 24 грудня 1991 року.

26. Монголія – 24 грудня 1991 року

27. Афганістан – 24 грудня 1991 року.

Про нові визнання України вже звично повідомили по УТ у вечірньому випуску теленовин, після чого можна було переключитися й на центральне союзне телебачення. І, якщо не помиляюся, популярна тоді дикторка Татьяна Міткова завершила того дня свою передачу єхидним повідомленням, що президент СССР Міхаіл Горбачов провів 24 грудня прощальну зустріч зі своїм апаратом. А завтра, за деякими даними, планує виступити перед народом зі спеціальним телезверненням. Ну що ж, подивимося…

Далі буде.