Дід Свирид, або ж Свирид Опанасович, — простий сільський дід.

Живе собі в селі, тримає господарство, любить поговорити про політику і про те, як раніше люди жили. А коли в село провели інтернет, завів і свою сторінку на Facebook. Де постить огляди сільської аналітики, з яких люди дізнаються про те, що у світі коїться, що насправді казав Столтенберг Лаврову, що собі думає Ердоган та на якій стадії захворювання перебуває московський цар. Дідусь життя прожив, тож йому нескладно розтлумачити справжній зміст будь-якого засідання Ради Безпеки ООН чи в чому полягає відмінність між “стурбованістю” та “глибокою стурбованістю”. Знаннями своїми сільський аналітик щедро ділиться зі спраглими достовірних знань читачами.

У міжнародних оглядах Свирид Опанасович часто наводив різні приклади з історії, зокрема української, аж читачі якось не витримали та почали вимагати від діда написати нарешті «Історію України» окремо. Бо книг з історії в нас багато, а розуміння нема.

От дідусь і взявся написати історію України у кількох книгах. Чому в кількох, а не в одній? Тому що минуле України надто багате на цікаві та повчальні події, аби розповідати про них скоромовкою. І воно цілком заслуговує на розлогу й неквапну оповідь, тож до сьогодні з друку вийшли вже три книги дідової «Історії»:

Книга перша охоплює період з найдавніших часів і до Ярослава Мудрого. Точніше, до 1036 року, коли наші предки героїчно відстояли Київ від навали печенігів, а відтак забезпечили Русі тривалий час миру й процвітання.

Книга друга присвячена добі від Ярослава Мудрого і до битви на Синіх Водах 1362 року. Княжі усобиці, ординська навала, держава Данила Галицького і ще чимало цікавого розповідає дідусь на 384 сторінках другої книги, яка завершується остаточним звільненням українських земель від ординської залежності.

Книга третя розповідає про події від Кревської унії 1385 року і до Берестейської унії 1596 року в широкому геополітчиному контексті. На 392 сторінках оповідається, як саме занепадали Тевтонський Орден, Візантія і Золота Орда та водночас поставали Османська імперія й Московська держава. Відтак читачам зрозуміліше, за яких історичних обставин виникла Річ Посполита і як міцнішала й набувала сил Запорозька Січ.

Книга четверта якраз зараз пишеться, водночас дідусь уже планує наступні томи, щоб таким чином, разом із читачами, поступово дійти і до нашої сучасності.

Але ж навіщо так багато томів, невже складно описати історію України в одній книзі? Ні, не складно. За бажання усю історію людства можна викласти в одній невеличкій брошурі. Проте із кишеньковим розмовником в руках опанувати ііноземну мову ще нікому не вдалося. Так само й глибоких історичних знань можна набути лише дуже багато читаючи. Іншого способу нема. Дідусь же взявся полегшити процес читання, тому пише свої книги у легкому для сприйняття стилі. Однак рухається винятково в руслі академічної науки, бо український сільський історик права на вигадки не має. Ну, хіба що зовсім трошки 🙂