2 грудня 1991 року. Понеділок.

Офіційно оприлюднюються результати голосування на виборах президента України. Леонід Кравчук отримує приголомшливі 61,59% голосів, другий тур не потрібен, отже він всенародно обраний президент України.Ще більш приголомшливі результати всенародного референдуму з питанням “Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?”. Участь у референдумі взяло 84,18% виборців, з яких 90,32% відповіли “Так, підтверджую”.Все. Україна – незалежна держава. Але.

Але потрібне міжнародне визнання. Як же реагує світ?

Якщо серед дідусевих читачів є майбутні політики й очільники нашої держави, яким доведеться діяти в умовах розпаду Російської Федерації, то моя порада – потурбуйтеся, щоб процедура визнання новоутворюваних на території колишньої РФ держав була належним чином документально оформлена. Щось типу “Спеціальний представник Президента України засвідчує свою повагу Міністерству закордонних справ Новгородської Республіки…”. Чому?

Тому що обраному президентом Леоніду Кравчуку зранку 2 грудня вже напевне телефонували глави якихось держав чи республік СРСР, вітали з обранням і відповідно заявляли про своє визнання України. Але телефонну розмову до справи не підшиєш і в музеї не виставиш. Потрібен документ. Наприклад такий, як нота Спеціального посланника Уряду Республіки Польща, копію якої дідусь із великим задоволенням публікує.

Це і є той історичний документ, який офіційно засвідчив – після проведеного референдуму Польща найпершою у світі визнала незалежність України.

В цій ноті прекрасне все. І навіть зворушливі граматичні погрішності показують у якому поспіху все робилося – Польща, як країна соціалістичного табору, мала у Києві своє Генеральне консульство, у приміщенні якого ця нота і друкувалася. Відчувається в польській ноті і дух часу – сподівання, що Україна, будуючи свої збройні сили, обмежить кількість своїх військ. Що-що, а це побажання Україна дуже довго і дуже сумлінно виконувала.

Визнання з боку Канади.

У Радянському Союзі діяв такий поділ – усі посольства знаходилися в Москві, генконсульства капіталістичних держав – у Ленінграді, генконсульства соціалістичних країн – у Києві та деяких інших містах. Відповідно, Канада, як держава капіталістичного табору, свого диппредставництва у Києві не мала, тому й можливості оперативно надрукувати ноту і належним чином передати її в МЗС України не могла.Довелося покладатися на тогочасні, дуже недосконалі засоби зв’язку – ось копія надісланого із Оттави факсу, з офіційним повідомленням, що прем’єр-міністр Канади пан Брайан Малруні прийняв рішення про визнання України незалежною державою.Зіграла свою роль і різниця у часових поясах, тому в Київ факс надійшов лише о 15.54 год. Тобто вже після того, як польську ноту було вручено і відповідно Канада стала другою державою, яка офіційно заявила про визнання України. Другою після проведеного в Україні референдуму, а за дідусевою (неофіційною) хронологією – четвертою.

Отже, на кінець дня 2 грудня 1991 року Україну визнали:Грузія – 27 серпня 1991 рокуЛитва – 21 листопада 1991 рокуПольща – 2 грудня 1991 рокуКанада – 2 грудня 1991 рокуНепогано, але малувато. І головне – мовчать ключові держави. Мовчить Москва, де є союзний центр на чолі з Горбачовим, і російське керівництво на чолі з Єльциним – жодної офіційної реакції від них ми не бачимо.Жодної офіційної реакції з боку США. Але США не заявляють і про своє засудження українського сепаратизму – це вже добре. Втім, оперативне визнання з боку Канади вселяло надію – значить українська діаспора не сидить згорнувши руки. Але ж чимало українців і українських організацій є і в США. Усі вони стільки десятиліть мріяли про незалежну Україну, так невже ж зараз – у таку унікальну історичну мить – українці Америки та й не візьмуть за зябра своїх сенаторів і конгресменів? Невже не дотиснуть того Буша? Будемо сподіватися, що завтрашній день, 3 грудня, принесе нам більше приємних новин. Бо що більше держав нас визнає, то менше буде шансів у Москви й Вашингтона повернути Україну у союзне стійло – такі були в нас тоді думки й сподівання. Але ж які оті міжнародні партнери мляві. Чого вони валандаються?

Далі буде.