Книга і штучний інтелект.
Так, діда теж запитують про використання ШІ при написанні книг. Тому відповідаю усім і одночасно: ні! Жодного слова, написаного ШІ і в Четвертому томі не буде. Читач може бути певен, що усі літери у тексті “Історії України від діда Свирида” надруковані дідовими пальцями.
Це не мій снобізм. Тим паче не консервативне ставлення старої людини до технологічних новинок. Технологічні новинки я якраз дуже люблю. В діда, щоб ви розуміли, багато чого автоматизовано, сценаріями в make.com чи n8n мене не здивувати, і я, як і всі, підключений до GitHub. Тобто для мене ШІ аж ніяк не щось чуже та незрозуміле, дуже цікавлюся, стежу і по мірі потреб використовую.
Але використовую лише як інструмент. Наприклад, колись давно почав закидувати собі у сховище історичні книги та джерела в електронному вигляді . Ви навіть уявити собі не можете скільки там зібралося різного літературно-історичного мотлоху за 20 років. Ще й у різних форматах та різними мовами. Я уже й сам не завжди пам’ятав де що лежить і на пошуки потрібної інформації міг потратити години. Так ось, недавно завів собі ШІ-Бібліотекаря – сам його собі зробив (ну, не сам, а звісно ж завждяки вайб-кодингу), який:
а) навів у сховищі зразковий лад;
б) знаходить для мене будь-яку інформацію чи цитату буквально протягом секунд. Іноді довше, але це якщо я незрозуміло сформулюю запитання.
Ось така допомога з боку ШІ мені потрібна. За це я ШІ ціную і люблю. Але у творчість не пускаю і не пущу. Дідові книги пишуться людиною для людей.
А ще я з приємністю дізнався, що і художник, і картограф тримаються точнісінько таких же поглядів. Тому жодної ілюстрації згенерованої ШІ в моїх книгах також не буде.
До речі, вся дідова команда, яка трудилася над попередніми трьома книгами зараз знов у зборі. Відсутніх нема, працюємо далі.