18 квітня 2026 року, субота

До дедлайну рівно 100 днів.

Тобто, через 100 днів має бути повністю готова чернетка Четвертого тому, усі +/- 500 сторінок тексту. Який потім редагуватиметься і скорочуватиметься до читабельного стану. Ну а сам вихід Четвертого тому — до 1 грудня 2026 року.

Робота йде набагато бадьоріше, ніж я собі думав, написано вже майже 15% чорнового тексту. Тобто в наступні 100 днів, щоб вкластися у встановлені терміни, треба щодня писати по 1000-1200 слів на день, це 4-5 аркушів формату А-4. На перший погляд ніби небагато, але…

Це для письменників, які пишуть художню літературу небагато. А от дід учора, наприклад, увесь вечір детально розбирався зі строкатою та заплутаною релігійною ситуацією в Києві на зламі XVI-XVII століть. Навіщо? Заради одного-єдиного речення.

Без того речення цілком можна було б і обійтися. Але залишилося б відчуття неякісної роботи… Врешті-решт свого добився, потрібну інформацію знайшов. Тому історично достовірне речення стоїть на своєму законному місці, Сагайдачний би схвалив.

І так постійно – кожну дрібницю змушений перевіряти та верифікувати. Бо й джерела далеко не завжди правдиві, та і сучасні науковці іноді допускають у свої роботи недостатньо ретельно перевірені історичні факти.

Почуваюся слідчим, який прискіпливо перевіряє діяння наших славних предків, а наші предки зробили усе можливе, аби про їхні славні діяння ніхто не довідався.

От про битви і про дипломатію Богдана Хмельницького здається всі все знають. А про фінансовий бік Національно-визвольної війни хто що знає? Де Хмельницький гроші на війну брав? Яким був за його гетьманування Військовий скарб? Профіцитним чи дефіцитним?

Крип’якевич щось пробував досліджувати, потім пані Гвоздик-Пріцак намагалася реконструювати фінансову систему козацької держави. Але сама чесно зізналася, що без документів це все гадання. А документів немає…

Ну нічого, для того українська сільська історична наука й існує, щоб найтемніші справи наших славних предків дослідити і нащадкам про них розказати.

Забігаючи наперед — бюджет у державі Хмельницького, судячи з усього, завжди був профіцитним. Хазяйновитий був чоловік 🙂

Працюю далі.