1
Українцi – народ достатньо зрiлий i сильний, аби дозволити собi вигадувати власнi історичні мiфи i водночас щиро над ними смiятися. Проте перш, нiж смiятися, бажано знати, як усе було насправдi. Бо насправдi все було значно цiкавiше i захопливiше, нiж може вигадати навiть найбурхливiша фантазiя.
З приємністю сповіщаємо, що після отриманого на фронті поранення дідусь Свирид вже достатньо одужав і відновлює підписання охочим своїх книг.
Історія України від діда Свирида з особистою присвятою автора – чудовий подарунок до свят, днів народжень і просто для гарного настрою. Замовляйте 🙂
- На жаль, цей товар не може бути придбано.
Нарешті озвучено і другу книгу “Історії”
Професійний студійний запис. Текст читає неперевершений Євген Малуха
3
Книга перша. Уривок з §2. Початок осiлого життя
…коли, приблизно 10 тисяч років тому первісні люди, успішно будуючи розвинений мезоліт, обгризли кістки останнього в Україні мамонта і перед ними постало сакраментальне питання – що їсти будемо?
Зрозуміло, що це питання не просто так постало. Воно було доволі голосно сформульоване юрбою сердитих жінок, які, взявши руки в боки, грізно посунули на розгублених чоловіків.
– Ну і чим ви думаєте годувати дітей, трясця вашій матері?! – напустилося жіноцтво на дядьків, театрально показуючи на гурт замурзаних дітлахів, котрі, як по команді, почали жалібно плакати, розмазуючи сльози по брудних щоках.
2
Уривок з §5. Доба фентезi
…Недовго кімерійці насолоджувалися відпочинком на пляжах Причорномор’я і Криму. Лишень якихось двісті чи триста років. Аж поки у VII столітті до н. е. там з’явилася незнайома кімерійцям ворожа кавалерія вдосконаленої конструкції.
– Ви хто такі будете? – спитали здивовані кімерійці, підводячись з шезлонгів і затуляючи очі від яскравого сонечка.
– Скіфи ми! – спльовуючи, відповів головний кавалерист, оглядаючи кімерів “розкосими і жадними очима”. І спокійно звелів: “Ану, дуйте із пляжу!”
Кімерійці спробували було рипнутися, але у закованих в панцирі скіфських вершників оті кімерійські потуги викликали лише саркастичний сміх…
2
Уривок з § 14. Княгиня Ольга
…Військо дисципліновано гримнуло щитами і завмерло в очікуванні подальших наказів. Княгиня набрала у груди повітря і звернулася до бійців з приблизно такими словами:
– Воїни! Я слабка жінка, і в мене на руках малий син вашого командира. Якого вбили підлі древляни. Я ніколи! Чуєте мене – ніколи не погоджуся з ганьбою стати жінкою вбивці вашого князя і батька моєї дитини. І я не допущу, щоб той убивця був вашим командиром. Ви бачили, що я зробила з його сватами. І я знаю, що Мал хоче мені за це зараз відомстити. Древляни збирають проти нас потужну армію. Я буду битися, скільки мені вистачить сил. Сил слабкої жінки. Допоможіть мені… – схвильована Ольга замовкла, а малий Святослав почав войовничо розмахувати дерев’яним мечем, голосно вигукуючи: “Буць-буць!”
2
Уривок з § 17. Князь Ярослав
…Це була остання в історії вилазка печенігів проти Русі. Рештки печенізької орди, яка впродовж ста двадцяти одного року майже безперервно псувала нашим предкам кров, пішли з нашої землі кудись у Візантію, і їхні нащадки розчинилися в морі інших народностей.
Ярослав без докорів сумління міг витерти з чола піт і гарним каліграфічним почерком доповнити список знищених нашими предками ворогів словом “печеніги”.
Гігантське значення, яке мала для Русі перемога над печенігами, усвідомлювалося нашими предками і в часи Ярослава. Який вирішив відзначити цю стратегічно важливу перемогу, звівши у Києві величний християнський собор. Літопис стверджує, що саме на честь перемоги над печенігами у 1036 році Ярослав заклав у Києві Софійський собор, котрий стоїть у центрі столиці нашої держави й донині.
Дід думає, що кожен українець має хоч раз в житті побувати в тому соборі. Який є не лише релігійною святинею. Але й символом непоборного духу небайдужих громадян. Бо коли ви оглядатимете частини древньої кладки собору, подумайте, що кожен камінь там клався руками, які незадовго до того тримали спис, меч або пращу…
2
Уривки з Книги 2.
…Ярослав начитався різних книжок, з яких довідався, що в передових державах його сучасності правитель керує своїми володіннями не гасаючи по країні й віддаючи особисті вказівки, а через професійних менеджерів, які у своїй щоденній роботі мусять керуватися писаними правилами. Єдиними для всієї держави. Інакше кожен діятиме на власний розсуд, а звідси — зловживання, самочинство, корупція і бунти. Тому Ярослав вирішив проявити законодавчу ініціативу і дати нашій країні перші писані закони. Хороша справа, нехай князь собі спокійно пише, не будемо йому заважати. А поки дідусь розкаже, у яких умовах жила собі Русь, щоб було зрозуміліше, у чому полягала суть правової реформи Ярослава.
До Ярослава Русь писаних законів не знала, але не можна казати, що наші предки жили в умовах суцільного правового нігілізму. Ні, вони спиралися на віковічні правові традиції своїх предків. Бо й у наших предків, як це не дивно, також були свої предки. А ті прапредки були собі людьми простими й керувалися неписаним звичаєвим правом. За яким справедливість розумілася просто: «Око за око — зуб за зуб». На перший погляд, ніби логічно, але в результаті подібної юридичної практики по містах і селах Русі ходило багато беззубих і однооких.
Бо виглядало тодішнє правосуддя приблизно так.
Уявімо собі сонячний літній ранок на світанку раннього середньовіччя десь на Поліссі. Мальовниче село потопає в садах, подекуди чути гавкіт собак і рохкання свиней. Молодиці насипають курям просо й ліниво сваряться між собою через тини. Аж тут вулицею суне гурт парубків, в одного сорочка заляпана кров’ю. Хлопці рішуче чимчикують до сільського старійшини, заінтриговані молодиці, покинувши курей, рушили за ними. Подамося за селянами й ми та послухаємо, про що там буде мова.
2
— Здоровенькі були, діду! — хлопці поставали у дворі старійшини й чемно поскидали шапки.
— І вам не хворіти, — зиркає дід на парубків з-під сивих кошлатих брів. — Чого прийшли?
— Закон справить треба.
— Який закон?
— Зуб за зуб.
— А шо случилося?
— Та оно Радигосту зуба вибили.
— Хто?
— Та хлопці із сусіднього села.
— А як так сталося?
— Ми прийшли до них дівчину вкрасти, а вони давай битися. От Радигоста їхній коваль і гупнув.
— Дівчину хоч вкрали?
— Ну, як сказать… Вкрасти не вкрали, вона сама з нами прибігла. Дуже Радигоста любить.
— Любиш Радигоста? — дід суворо зиркнув на дівча, яке сором’язливо ховалося за гуртом кремезних хлопців.
— Дуже…
— І беззубого? — всміхнувся дід.
— Ага… — зашарілася дівчина й міцніше притислася щокою до плеча свого жениха.
— Ясно. То ви хочете закон справить? Добре. Десь у мене тут береста була, треба їхньому старійшині позов написати. Бабо, де ти знов писало сховала?
Поки старійшина старанно видряпує на бересті літери, складаючи вимогу про відшкодування заподіяної мешканцю його села шкоди, ми чуємо тупіт кінських копит. То із сусіднього села прискакав хлопчина, який передав від свого старійшини зустрічний позов. У якому висловлюється невдоволення фактом викрадення найпершої в селі красуні й міститься вимога адекватного відшкодування завданого громаді збитку…
2
4
Показано 1–6 із 13
-
Аудіоверсія книги другої «Історії України від діда Свирида»
275,00 ₴ Додати в кошик -
Чорногорія. Подорож історією. Олексій Мустафін
290,00 ₴ Додати в кошик -
Аудіоверсія книги першої “Історії України від діда Свирида”
235,00 ₴ Додати в кошик -
Історія України від діда Свирида. Книга третя (електронна версія)
135,00 ₴ Додати в кошик -
Історія України від діда Свирида. Книга друга (електронна версія)
120,00 ₴ Додати в кошик -
Історія України від Діда Свирида. Книга перша (електронна версія)
115,00 ₴ Додати в кошик